Сітківка простими словами

Сітківка — тонка прозора оболонка, що вистилає внутрішню поверхню очного яблука ззаду. Вона працює як матриця фотоапарата: ловить світло, яке пройшло крізь рогівку й кришталик, і перетворює його на електричні сигнали. По зоровому нерву ці сигнали йдуть у мозок, і там народжується картинка.

Де знаходиться сітківка в оці?

Якщо уявити око як кулю, то спереду розташована прозора рогівка, за нею кришталик, а позаду, на задній півкулі, лежить сітківка. Це найглибший шар ока. Зовні від неї проходить судинна оболонка, а ще далі — щільна біла склера.

Побачити сітківку самому неможливо. Лікар розглядає її крізь зіницю за допомогою спеціальної лампи або приладів: ту частину, що видно, називають очним дном.

З чого вона складається?

Сітківка має кілька шарів клітин. Найважливіші для нас два типи світлочутливих клітин:

• Палички відповідають за сутінковий зір і периферію. Їх багато, і вони реагують на слабке світло.
• Колбочки дають кольоровий зір і чітку картинку. Найбільше їх у центрі сітківки.

Центральну ділянку, де колбочок найбільше, називають макулою, а її серединку — ямкою. Саме нею ви читаєте, дивитеся в очі співрозмовнику й розпізнаєте обличчя. Решта сітківки відповідає за бічний зір.

За що відповідає сітківка?

Вона виконує три завдання. Сприймає світло, попередньо обробляє сигнал (шари нервових клітин уже на цьому етапі відфільтровують зайве) і передає результат у мозок. Тому сітківку іноді називають частиною мозку, винесеною на периферію: вона розвивається з тієї ж тканини.

Що таке «нейросенсорна сітківка»?

Цей термін використовують у висновках, коли хочуть підкреслити, що йдеться про нервовий шар, який сприймає світло. Під ним лежить пігментний шар, що живить світлочутливі клітини й поглинає зайве світло. Ці два шари щільно прилягають один до одного, але не зрощені, тому при відшаруванні між ними може збиратися рідина. Тобто «нейросенсорна» — це «сітківка» у вузькому лікарському значенні.

Які хвороби уражають сітківку?

• Діабетична ретинопатія: пошкодження дрібних судин при цукровому діабеті.
• Макулодистрофія: вікові зміни центральної ділянки.
• Відшарування сітківки: відрив шару від підстави.
• Закупорка судин: порушення кровообігу в сітківці.
• Спадкові дистрофії: хвороби, що передаються в родині.

Як перевіряють сітківку?

Огляд очного дна — основний метод. Щоб побачити більшу частину сітківки, лікар розширює зіницю краплями. Додатково застосовують ОКТ: це знімок, який показує шари сітківки в перерізі, як на мікроскопічному зрізі. Він не завдає болю й не потребує контакту з оком.

У сітківці немає больових рецепторів, тому багато її хвороб довго не дають болю, і виявити їх можна лише на огляді. Це одна з причин, чому лікарі радять планові перевірки з віком чи при діабеті.

Сітківка і зір кольорів

Колір ми бачимо завдяки колбочкам трьох типів: кожен тип реагує на свою ділянку спектра. Мозок порівнює їхні сигнали і складає кольорову картинку. Якщо один тип колбочок працює інакше, виникає порушення кольорового зору, і найчастіше воно вроджене.

Палички ж не розрізняють кольорів, тому в сутінках усе стає сірим. Це нормальна особливість сітківки, а не ознака хвороби.

Чому лікарі дивляться на очне дно навіть при «просто окулярах»

Очне дно показує не лише стан ока, а й загальне здоров'я. На ньому видно судини, і за ними лікар може запідозрити, наприклад, вплив високого тиску чи діабету. Тож огляд сітківки корисний навіть тоді, коли скарги стосуються тільки окулярів.

Чи відновлюється сітківка?

На жаль, нервові клітини сітківки самі не відновлюються. Лікування спрямоване на зупинку процесу, збереження того, що ще працює, і усунення чинників ризику. Тому ранній огляд так важливий: втрачений через ураження сітківки зір не завжди повертається.

Це не привід для страху, а привід не відкладати візит. Якщо вам радили спостерігатися, дотримуйтесь графіка. Докладніше про вузького фахівця читайте в матеріалі про ретинолога, а про інші частини ока — у матеріалі про будову ока.

Що робити, щоб захистити сітківку

• Контролюйте цукор і тиск, якщо маєте діабет чи гіпертонію.
• Не відкладайте планові огляди, особливо після 40 років.
• Захищайте очі від травм під час роботи та спорту. Не куріть: куріння підвищує ризик вікової макулодистрофії.
• Повідомляйте лікаря про спадкові хвороби очей у родині.

Ці поради прості, але саме вони найбільше впливають на збереження зору. Вони не дають обіцянок, проте зменшують ризик пізнього виявлення хвороби.

Якщо ви помічаєте, що зір змінився лише в одному оці або якась ділянка поля зору стала темнішою, не чекайте, поки «усе мине»: сітківка не завжди дає про себе знати болем.

Якщо вас турбують симптоми або вам призначено спостереження, дізнатися про підходи до хвороб сітківки можна на сторінці про лікування сітківки.